Наукова стаття

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Наукова стаття – вид наукової публікації, у якій описано кінцеві або проміжні результати проведеного дослідження, обґрунтовано способи їх отримання, а також накреслено перспективи наступних напрацювань. Обсяг наукової статті зазвичай становить від 6 до 24 сторінок, тобто 0,35 – 1 др. арк.

Наукова стаття містить такі необхідні елементи:

• постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями;
• аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття;
• формулювання цілей статті (постановка завдання);
• виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів;
• висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку.

Зміст   [сховати]  1 Види наукових статей 2 Функції наукових статей 3 Ознаки наукової статті 4 Підготовка наукової статті 5 Див. також 6 Джерела

[ред.]Види наукових статей

За змістом наукові статті класифікують на:

• власне наукові статті (виклад основних результатів роботи);
• науково-популярні статті (орієнтують на читацьку аудиторію, серед якої можуть бути непрофесіонали). Ознакою таких статей є доступність змістової інформації;
• науково-навчальні та науково-методичні статті (містять практичний виклад закономірностей, досліджуваних об’єктів, методи їх застосування у практичній діяльності);
• науково-публіцистичні статті (присвячені актуальним для наукової громадськості проблемам).

Призначені наукові статті науковцям, спеціалістам певної галузі або кількох галузей.

За кількістю авторів наукові статті бувають одноосібні (один автор) або колективні (колектив авторів).

За галузевим призначенням виокремлюють статті мовознавчі, літературознавчі, педагогічні, психологічні, історичні та ін.

За науковим завданням – теоретичні і прикладні.

За способом розкриття статті поділяють на оглядові, проблемні і методологічні. Оглядові статті містять характеристику стану і перспектив наукових досліджень у тій чи іншій предметній галузі. У проблемних статтях наявний аналіз проблеми, яка не одержала всебічного осмислення. Методологічні статті подають обґрунтування методології розв’язання проблеми.

[ред.]Функції наукових статей

Наукові статті виконують дослідницьку функцію (подають наукові результати), презентаційну (представляють дослідника в науковому товаристві), оцінну (оцінюють стан наукових досліджень з певної проблеми) та комунікативну (слугують засобом спілкування дослідників).

[ред.]Ознаки наукової статті

Ознаками мови наукової статті є логічність, ясність, стислість, точність наукової термінології, вірогідність вихідної інформації, критичність у відборі фактів, доказовість змісту тексту, завершеність (цілісність розкриття одного або кількох питань), логічність і обґрунтованість висновків, наявність міркувань і посилань.

[ред.]Підготовка наукової статті

Підготовка наукової статті охоплює такі етапи:

1. Формулювання робочої назви статті:
   1. заголовок має бути лаконічним і однозначним;
   2. заголовок повинен сконцентрувати увагу читача на предметі дослідження.
2. Визначення меж теми та обсягів наукової інформації, представленої в науковій статті.
3. Розроблення орієнтовного плану (змісту) статті: вступу, основної частини, висновків, перспективи дослідження.
4. Окреслення у вступі змісту роботи:
   1. постановка проблеми, з’ясування її актуальності та науково-практичного значення;
   2. аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання певної проблеми і на які опирається автор;
   3. порушення невирішених раніше питань, яким присвячена стаття;
   4. формулювання мети і завдань статті.
5. Визначення методів дослідження, джерельної бази, підготовки основних тез – відповідей на завдання.
6. Тлумачення використаних у статті термінів.
7. Обґрунтування в основній частині отриманих результатів. Текст має опиратися на принципи “від відомого до невідомого”, “від простого до складного”.
8. Перевірка узгодженості між заголовком, метою, завданнями і висновками.
9. Міркування над перспективами наступних розвідок у цьому питанні.
10. Проведення самоконтролю виконаної роботи на змістовому, логічному, мовностилістичному рівнях. Перевірка тексту статті на відповідність: – чинним правописним нормам; – вимогам наукового стилю; – оформлення цитат і посилань.
11. Оформлення списку використаних джерел за чинними стандартами.

Обов’язковим структурним компонентом наукового тексту є заголовок. Важливо, щоб назва була короткою, однозначною, конкретною, точно відображала тему наукової статті та обмежувала обсяг наукового тексту.

Обміркування вступу, основної частини і висновків дасть змогу відчути ціле, з’ясувати, за чим стежитиме читач і як розвиватиметься ідея статті.

Мета вступу наукової статті – показати, що дослідження є розвитком, продовженням або спростуванням визнаних положень, полемікою з іншими напрямами або окремими науковцями. У вступі визначають проблему та її актуальність, аналізують останні дослідження і публікації, у яких започатковано розв’язання означеної проблеми, окреслюють питання, яким присвячена стаття.

Висвітлення актуальності не має бути багатослівним, головне – показати суть проблемної ситуації, що потребує вивчення.

Аналіз останніх праць, у яких розглянуто актуальне питання, важливий для розуміння предмета дослідження. Формулювання цілей статті уможливлює конкретизацію постановки завдань. Для передавання мотивації актуальності теми і важливості дослідження використовують такі мовні кліше: серед проблем, пов’язаних із…; уважного ставлення дослідників останнім часом вимагає питання…; заслуговує на особливу увагу…; фрагментарно висвітлювалася в…; не була об’єктом спеціального вивчення… .

Мету і завдання статті допомагають сформулювати такі мовні засоби: окреслимо…, з’ясуємо…; мета статті – дослідити…, простежити…, визначити…, підсумувати…, здійснити опис…, узагальнити…, вивчити…, систематизувати…, схарактеризувати…, експериментально перевірити… тощо.

Основна частина наукової статті займає дві третини обсягу тексту. Усі міркування необхідно викласти так, щоб читач зрозумів суть запропонованих ідей. Використовуючи маловідомі терміни, обов’язково слід подати їх тлумачення. Факти, явища мають бути певним чином представлені, класифіковані, згруповані, описані й супроводжуватися відповідним коментарем.

Застосування статистичних даних варто зробити максимально наочним, для цього потрібно не лише перерахувати джерела цих даних, а й подати відповідні пояснення.

Готуючи висновки, перевіряють узгодженість між назвою, метою, завданнями вступу. Водночас стежать, щоб висновки не повторювали вступу. Вони визначають, чи повноцінним був діалог автора статті з читачем, чи досягнута мета теоретичної або експериментальної розвідки. У висновках указують, що в результаті наукового дослідження і виконання завдань зібрано відповідний матеріал, пояснюють наукове і практичне значення роботи. Доцільно також подати чітке бачення перспектив наступних досліджень.

Наступним етапом є самоконтроль виконаної роботи, який слід проводити на змістовому, логічному, мовностилістичному рівнях. Зокрема, потрібно з’ясувати, чи назва статті відображає основну ідею змісту, чи не є вона громіздкою (понад 10 слів); чи логічно вмотивована структура. Важливо перевірити цитування, посилання, висловлювання, усунути мовні огріхи.

Готову наукову статтю через певний час ще раз варто перечитати, поміркувати над структурою і змістовим наповненням. “Свіже” бачення проблеми дасть змогу удосконалити її.

[ред.]Див. також

• Наукове фахове видання
• Монографія

[ред.]Джерела

• Про підвищення вимог до фахових видань, внесених до переліків ВАК України (З постанови Президії ВАК України від 15.01.2003р. № 7-05/1)
• Семеног О. М. Культура наукової української мови // Наукова стаття як самостійний науковий твір. - К., 2010.